Сіль і перець за смаком. Це стандартна фраза з сотень, тисяч і мільйонів рецептів. Виходить смачно. Але не завжди. Пропонуємо трохи пофантазувати, відійшовши від шаблонів «лавровий лист – в суп», «паприку – в гуляш», урізноманітнити свій арсенал спецій і прянощів, можливо навіть наміксувавши власні авторські суміші-приправи. Ризикуєте отримати гастрономічне задоволення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал
Ми закликаємо відмовитися від дешевої кам’яної кухонної солі. Вона видобувається в шахтах і кар’єрах і містить домішки землі, піску, що залишилися компоненти вибухівки. Щоб вони не затримувалися в організмі, таку сіль хімічно обробляють з додаванням емульгаторів.
Є безліч корисних альтернатив – морські, садочні і мінеральні солі. Широко відомі різні види морської солі з Адріатичного та інших морів, які цінуються різноманітністю смакових відтінків, які дають додаткові домішки. До речі, існує і чорна морська сіль – Black Lava.
Є кілька різновидів шведських соляних пластівців fleur de sel, що цінуються у високій кухні. По суті, це кристали морської солі, які ростуть на краях соляних ванн, облагороджуються красивими наростами в процесі повільного випаровування води і збираються вручну.
«Пластівці» швидко тануть і мають м’який солодкуватий смак. Ідеальні як фінішна сіль при приготуванні м’яса, риби, в тому числі і грилю, овочів і салатів.
В гарячі страви додають чорну гімалайську сіль з багатим мікроелементами складом. Це природна вулканічна кам’яна сіль з сульфітом заліза, який і фарбує її в темно-коричневий колір, іноді з фіолетовими відтінками. Через сірчасті сполук вона різко пахне. Не дуже приємно – сірководнем. При термообробці і змішуванні з ароматами інших продуктів в гарячих стравах яєчний запах солі зникає, а їжа набуває насиченого смаку.
Особливо любить таку сіль індійська кухня. Її часто додають у вегетаріанські страви. А ми з чорною гімалайською сіллю робимо домашній майонез, різні соуси і салатні заправки.
З чорної гімалайської сіллю і паприкою ми робили корисний попкорн для затишних кіновечірок – пряний нут. Це ситний білковий перекус, який також можна взяти на роботу або прогулянку.
Інгредієнти:
Приготування:
У салатах хороша рожева гімалайська сіль без сірководневого запаху. У ній більше 90 мікроелементів, серед яких калій, кальцій, мідь, магній і не тільки.
Вона прискорює обмін речовин, нормалізує рівень цукру в крові і артеріальний тиск, робить міцніше кістки, а нас – спокійніше (завдяки магнію). Рекомендована для оптимізації роботи травної системи.
Окремий вид – ароматизовані солі. Їх безліч. І всі вони придумані і зроблені людьми, а не природою.
ф
Така сіль використовується і для соління, і для ароматизації. Два в одному. І смак збагачує пікантними нотками.
Щоб її зробити, в морську сіль додають прянощі, трави, квіти, ягоди, навіть вино, і проводять потрібні маніпуляції, наприклад коптять.
Ми спробували такий спосіб: завантажили велику морську сіль в кавомолку (також можна використовувати блендер або ступку), приєднали добавки, перебили в одну ароматну суміш і розфасували в невеликі баночки.
Сподобалися комбо з:
Зберігають таку сіль в скляних банках. До речі, хороший варіант подарунка на Новий рік. Це неймовірно естетично.
Один з останніх експериментів – гранатова сіль. Варто сказати, що сушений гранат в кулінарії відкрили не так давно. Використовуються як квіти, так і плоди: кірка, багата флавоноїдами і фенольними сполуками, і зерна.
Сушені зерна граната, що називаються анардана, використовуються в Північній Індії як кисло-солодка і злегка в’язка приправа, що надає овочевим, бобовим і м’ясним стравам, а також соусам, приємний пряний післясмак.
Підсушити зерна не складно. Принцип – як з домашніми чіпсами. Гранатові кісточки розподіліть на деку так, щоб вони не стикалися, і відправте в розігріту до 40 градусів духовку на кілька годин. Коли вони підсохнуть, подрібніть в порошок за допомогою кавомолки (не кожен блендер візьме їх).
З’єднайте гранатовий порошок з морською сіллю. При бажанні додайте майоран, чебрець, розмарин, м’яту, мелений імбир – і приправа розбудить навіть прісну страву.
Вона зміцнює імунітет, поліпшує травлення і роботу мозку, ну і робить життя смачнішим. На Кавказі гранатову сіль знайомлять з усіма видами м’яса. Від цього воно стає соковитіше і ніжніше. Її додають в маринади, соуси, плов, рибу, салати, перші страви, харчо наприклад.
Окремий вид – копчена на деревині ялівцю і бука сіль, після чого вона набуває золотисто-коричневого кольору і тонкого аромату. Популярна в Штатах. Традиційно використовується в маринаді для барбекю.
Це одна з найбільш ароматних спецій в світі, без якої важко уявити іспанську кухню, де її додають практично в усі страви. Вона відома своїм глибоким червоним кольором і димчастим ароматом, від якого слинки течуть.
Солодка копчена паприка ідеальна для томатних супів, паельї, картоплі, бобових, рагу, домашніх ковбасок, соусу барбекю. І вони набувають легкий аромат копчення. Це відмінне доповнення до маринадів, заправок, соусів і підливок. Крім того, копчена паприка сподобається хлібобулочним виробам. Щіпка-інша додасть пікантних димних ноток пирогам і булочкам.
Щоб отримати оригінальний смак і аромат копченої паприки, зрілі плоди коптять над вогнем, як правило, з дубових дров, після чого висушують і перемелюють в порошок.
Якщо хочете скласти суміш, знайте, що копчена паприка подружиться з кардамоном, кмином, запашним перцем, куркумою, шафраном, розмарином, чебрецем, часником і петрушкою.
Пропонуємо приготувати паштет з червоної сочевиці з копченою паприкою. Може він зможе урізноманітнити ваше новорічне меню.
Інгредієнти:
Приготування:
Каррі завдяки багатству смаку і аромату є найпопулярнішою приправою в світі. Тільки в Китаї її першість оскаржується місцевими унікальними спеціями.
Назва перекладається як «соус». У каррі уживаються до 25 компонентів. У різних країнах і регіонах вони різні, але скрізь в приправі переважає куркума, з якою ми любимо чаклувати (не інакше) чай масала і золоте молоко. Її в суміші до 30%.
Порошок куркуми – потужний антиоксидант, здатний блокувати токсичні білки і пригнічувати функціонування генів, що відповідають за процеси старіння.
В основі приправи також листя каррі, які в Європі замінюють листям пажитника, коріандр і перець. Як додаткові прянощі часто використовуються: імбир, гвоздика, кардамон, мускатний горіх, кориця, фенхель, аніс, часник, базилік, м’ята, кмин, петрушка, гірчиця.
Залежно від складу каррі може бути не тільки помаранчевого, а й інших кольорів: червоного або зеленого наприклад.
Цікаво, що в Європі каррі в основному використовують у вигляді порошку, а в Індії, на її батьківщині, приправу роблять безпосередньо перед вживанням зі свіжих інгредієнтів.
Приправа відмінно поєднується з горішками. Ми спробували з кешью – вийшов ще один ситний білковий перекус під гарне кіно, багатий білком, вітамінами А, В2, В1 і залізом.
Інгредієнти:
Приготування:
Кавомани, а нас багато, додають прянощі в напій для того, щоб збагатити його смак і склад. І ви знаєте, це справжній порятунок від нудьги, здатний підбадьорити смакові рецептори і включити мозок. І він починає генерувати десятки геніальних ідей. Правда правда.
Серед найбільш поширених варіантів для кави кардамон. На Сході без нього не обходиться жодна чашка. Він, наділяючи напій легким евкаліптовим післясмаком, має освіжаючу дію.
Для кислуватої арабіки хороша кориця, дає солодкуватий і теплий присмак і пряний аромат. Кориця діє як заспокійливе, розганяє обмін речовин, і ми худнемо.
Імбир, відрізняється розігріваючим ефектом, покращує роботу кишечника і забезпечує легку гостроту напою. Він багатий на магній і калій. І їх найчастіше нам не вистачає для нормальної роботи серця. Імбир в холодну пору року ми додаємо і в чаї, а в теплу – в лимонади і коктейлі.
Пекуча гвоздика стимулює мозкову діяльність. Вона цінувалася в усі часи. Споряджена в далекому 1519 році іспанська тихоокеанська експедиція Магеллана повернулася в складі 18 моряків на одному-єдиному флагманському кораблі. Але вартість доставленого вантажу гвоздики перевищила вартість втрачених суден.
Ви можете самі скласти приправу для кави з тих інгредієнтів, які вам потрібні і в тих пропорціях, що вам подобаються. І вона багатофункціональна. Так, їй будуть раді чаї, десерти, в тому числі і сирні, запіканки, пудинги, випічка, молочні каші, джеми і варення, навіть салати.
Наприклад, цієї осені ми додали приправу для кави в томатно-яблучний конфітюр. А ще – в йогуртовий салат з гарбузом і хурмою. Подали відразу, поки благородні компоненти страви були на піку своєї форми ,. Сподобалося. Навіть дуже.
А щоб зігрітися взимку, пропонуємо чашечку-другу пряної кави з молоком по-індійськи.
Всього в рецепті шість прянощів. Молоко можна використовувати коров’яче або пісне. Тільки врахуйте, що воно може розшаруватися. Обмежте термічну обробку. А якщо хочеться експериментів, додайте трохи горіхового молока.
Інгредієнти:
Приготування:
Також рекомендуємо:
Відверто кажучи, без неї він – гарячий алкогольний напій на червоному вині, нагрітому з прянощами до 70-80 градусів, – неможливий. А з приправою вмить створить атмосферу затишку і тепла.
Кажуть, прянощі, запашні трави і фрукти почали додавати у вино ще в Стародавньому Римі. Ними також ароматизували масла і воду. Спочатку глінтвейн був холодним напоєм. Вперше підігріли його жителі скандинавських країн, які придумали і глогг. У гарячому вигляді глінтвейн став ще популярнішим: зігріває адже. Його почали активно використовувати для профілактики простудних захворювань і придумали безалкогольні варіанти.
До речі, суміш спецій для глінтвейну в красивій банці або коробці теж стане хорошим подарунком, зробленим своїми руками. Можна презентувати разом з пляшкою сухого вина.
Людина буде не поспішаючи смакувати смачну чашечку, роблячи ковток за ковтком і відчуваючи, як по тілу розливається милостиве тепло, а світ стає прекраснішим, буде гріти об неї руки і з посмішкою згадувати про вас. Відмінно, правда?
Цього разу пропонуємо незвичайний глінтвейн з додаванням кави. Він бадьорить і розслабляє одночасно. Якщо виключаєте алкоголь, можна на основі виноградного соку.
Інгредієнти:
Приготування:
Напій п’ють відразу після приготування. Не кип’ятіть глінтвейн і не підігрівайте повторно, а то він втратить не тільки свій божественний аромат і смак, але і корисні властивості.
Зручно пити глінтвейн з кухля, обнявши той двома руками і розмовляючи в теп лій дружній компанії. Або гріючись з цікавою книгою під пухнастим пледом. П’ють і зі спеціального келиха для глінтвейну.
Що стосується закусок, можна обійтися і без. А якщо хочеться якогось смачного акомпанементу, нехай це буде сирна тарілка, хрустке домашнє печиво, шматочок штруделя, шарлотки або пирога.