Гвоздика – прянощі доступні і при цьому недооцінені. Найчастіше ми використовуємо її для маринадів і глінтвейну. Але навіть в кулінарії вона здатна на більше. А що вже говорити про застосування в медицині і косметології. Сьогодні розкриваємо всі секрети гвоздики і розповідаємо, що з нею робити і що це дасть.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал
Також рекомендуємо:
Гід по прянощах від блогу Comfy: кориця і касія
Гід по прянощах від блогу Comfy: куркума
Гвоздикою називають висушені до темно-коричневого кольору бутони тропічного гвоздикового дерева Eugenia. Цвіте воно два рази на рік. І виглядає це так:
Гвоздика зростає повсюдно в жаркому кліматі. Більша її частина для реалізації припадає на африканський острів Пемба, де понад 3,5 млн дерев Eugenia.
Араби першими виявили цілющі і фармакологічні властивості гвоздики. Вони і поширили пряність в Європу. У Середньовіччі вона разом з корицею допомогла багатьом торговцям заробити капітал. Кажуть, що тоді за дві жмені прянощі можна було купити цілого бика.
Головне багатство гвоздики – ефірне (гвоздикове) масло, що містить евгенол. Це потужна фітохімічна речовина і надає прянощі характерний запах. Евгенол – природний антисептик, що входить до складу знеболюючих засобів. Сучасні дослідження підтверджують, що він ефективний проти шкідливих мікроорганізмів. Так, гвоздику не люблять дифтерійна і туберкульозна палички, стафілокок, збудник сибірської виразки та інші неприємні товариші.
Гвоздика містить вітаміни А, В1, В2, РР, С, Е, К, такі мінеральні речовини, як магній, кальцій, натрій, фосфор, залізо, а також олеанолову кислоту, дубильні речовини.
Є дослідження, які доводять, що всього пара бутонів гвоздики на день здатні:
За даними департаменту пародонтології Левенського католицького університету (Бельгія), регулярне використання ополіскувача для рота з маслом гвоздики і чайного дерева протягом 21 дня зменшує кількість бактерій і покращує стан зубів і ясен. Антибактеріальні властивості гвоздикового масла використовуються в стоматології.
Не варто зловживати прянощами при гіпертонії. Хоча є дослідження з доведеним гіпотензивним ефектом гвоздики. У період загострення шлунково-кишкових захворювань нею теж не варто захоплюватися.
Пам’ятайте, що гвоздикове масло в концентрованому вигляді викликає подразнення шкіри і може призвести до опіку. Людям, схильним до алергічних реакцій, важливо виключити гвоздику. Гвоздичне масло потрібно розводити: одна крапля на 15-20 крапель олії-основи.
Утриматися від вживання прянощів потрібно вагітним і годуючим жінкам, а також дітям до трьох років.
Гвоздику краще купувати в бутонах. Щоб подрібнити пряність, зручно використовувати ступки.
Ціла, бутони малозморшкувані, однакової довжини, з товстою і рівномірно пофарбованою ніжкою і світлішими бутонами, коричневого кольору з ледь видимим багряним відтінком, властивим гвоздиці ароматом і пряним пекучим смаком – так можна описати якісну пряність.
Сторонні присмаки і запахи, «хімічний» шлейф не допускаються. Це може говорити про те, що до або під час сушіння було розпочато процес ферментації. Ще одна ознака цього – борошнистий наліт на ніжці.
А якщо пряність збирали з уже відкритими бутонами, тобто перезрілою і з меншою кількістю ефірних масел, бутони «безголові» – без чашолистків. Або гвоздику банально пересушили, а бутони облетіли під час фасування або транспортування.
Темна, майже чорна, зморщена пряність свідчить про те, що її неправильно сушили і зберігали. Якщо гвоздика бліда, її рано зібрали. У таких зелених бутонах теж менше ефірних масел.
Покладіть бутон гвоздики між двох листів паперу і стисніть. Якщо є масляний слід, пряність «правильна»: висушена за технологією і якісна.
Вставте кілька бутонів гвоздики в цитрусові і отримаєте помандер – природний ароматизатор для будинку. У різдвяні свята їм прикрашають інтер’єр
Перевірити можна і за допомогою склянки води. Якщо бутони потонуть або зависнуть на поверхні капелюшком вгору, вибір правильний. Якщо вони залишаться плавати горизонтально – пряність погана: залежалася, в ній немає ефірного масла або його вміст мінімальний. Таку не використовуйте.
Гвоздичне масло активно використовують в косметичних цілях. Цей антисептик додають в маски для обличчя, бальзами, шампуні. Він знімає запалення, бореться з інфекціями і підсушує шкіру, вирішуючи проблему вугрової висипки.
Також гвоздикове масло покращує кровообіг і обмінні процеси в шкірі, запобігаючи появі зморшок і повертаючи їй пружність. І пахне приємно, завдяки чому про неї пам’ятають парфумери.
Гвоздика гіркувата і пекуча. Пряність має зігріваючу дію. Аромат у черешка бутона гіркий і різкуватий, біля капелюшка стає не таким відчутним і ускладнюється.
У продажу найчастіше можна знайти цілі бутони. Пряність краще купувати саме в такому вигляді. Мелена гвоздика швидко втрачає свою користь і смакові якості.
Гвоздика є в складі багатьох сумішей: каррі, масала, бахарат та інших. Вона поєднується з іншими спеціями: корицею, коріандром, кмином, імбиром, кардамоном, куркумою і чорним перцем, які дуже важливо подружити, щоб витягти з них максимум користі.
З чорним перцем гвоздику додають в смажене і тушковане м’ясо, фарш, а також соуси до домашньої птиці.
У кондитерських виробах гвоздика найчастіше використовується в комбо з корицею. Гвоздика доповнить страви з шоколадом, яблуками, апельсинами, свининою, шинкою, птицею і овочами, капустою наприклад. Завдяки її протимікробним властивостями вони зберігаються значно довше.
Не забудьте про пару-другу бутонів, коли чаклуєте (не інакше) над пуншем, грогом або глінтвейном. Це хороша компанія до чаю і кави. До речі, профілактика онкологічних захворювань. А ще напої з гвоздикою зігрівають. Травень нині не жаркий, і частенько хочеться чогось такого, щоб не мерзнути.
Середньовічна лікарська школа в Салерно, що вважала гвоздику засобом від всіх бід, рекомендувала ароматизоване молоко з гвоздикою. У Мережі знайшли інформацію про те, що цей настій наділяв людину любовними чарами. З цієї причини пізніше його заборонили вживати монахам.
Гвоздику використовують в невеликій кількості. Це дуже сильна пряність. У супи, бульйони, юшку, плов її додають за кілька хвилин до готовності, в м’ясні страви – за 5-10 хвилин, а в маринади – разом з іншими компонентами. Довго варити гвоздику не можна: вона втратить аромат і почне гірчити.