Скажи «привіт» богу смерті в найдовшу ніч Вінтерфелла. Події 3 серії 8 сезону Game of Thrones

Ну ось і настав той самий день, точніше, ніч, якої ми чекали чи не з першого сезону Game of Thrones – ніч, в якій живі зустрілися з мертвими, щоб з’ясувати, кому в підсумку дістанеться Вестерос. Найдовша, темна і страшна ніч для всіх живих у відомому світі. І найнапруженіші 80 хвилин для всіх фанатів «Ігри престолів».

За неповні півтори години ефірного часу живі по цей бік екрану встигли трошки посивіти, трошки поплакати, трошки урізноманітнити свій словниковий запас кардинально новими комбінаціями вже відомих виразів (і придумати парочку нових) і послати шоураннерам серіалу з Джорджем Мартіном на чолі концентровані промені ненависті. Та й операторам теж – саме через це «реалістичне освітлення» всім нам довелося спочатку воювати з налаштуваннями яскравості на своїх моніторах і телевізорах, а потім до різі в очах вдивлятися в загадкову темряву на екрані, що сховала чимало цікавих деталей.

Важливо! Якщо ти ще не дивився третю серію фінального сезону «Престолів», то настійно рекомендуємо покинути цю сторінку, оскільки далі буде один великий СПОЙЛЕР! 😉

Останні рокіровки персонажів

Епізод починається очікувано – завмерлий в очікуванні нападу Вінтерфелл, ніч, темрява і холод. Перед стінами замку стоїть збірна армія Семи Королівств, озброєна обсидіановими клинками всіх форм і розмірів, луками і навіть деякою кількістю катапульт для метання вогняних «фрикадельок» з чогось пального.

Читай тут: Події другої серії «Ігри престолів»

Напружений Теона у супроводі невеликого загону укочує Брана в богорощу, Ар’я з Сансою переживають, стоячи на стіні, а Дейнеріс і Джон розташувалися з драконами на скелі трохи в стороні від замка, щоб спостерігати за подіями з більш зручного ракурсу. Тіріон, прихопивши бурдюк винця (хто б сумнівався), невдоволено тупотить в крипту, де вже зібралася невелика кількість нездатних боротися мешканців Вінтерфелла.

Їх, до речі, дійсно небагато – в підземеллях відсиджуються Варіс, зовсім діди і невелика кількість молодих матерів з маленькими дітьми. Не тільки воїни похилого віку, ще здатні тримати в руках мечі – навіть жінки залишилися нагорі, поряд з Джеймі, Брієнною, воронами, Тормундом і, як не дивно, Семом. Так, Сем, хоч і трясся від жаху, але все ж вийшов за ворота до інших бійців. Не дивно, що Тіріон до глибини душі обурений таким сусідством.

Але тільки ось першою, кого побачили захисники Вінтерфелла, виявилася Мелісандра, яка приїхала сюди в гордій самоті. Виникає, звичайно, резонне питання про те, як вона змогла так спритно пройти не те що не з’їденою – навіть не надкушеною перед багатотисячним військом нежиті, але цей момент залишимо вже на совісті авторів серіалу.

План по смертям в епізоді Game of Thrones: перевиконано

Минула серія Game of Thrones була дуже мирною, і цей спокій виявився обманкою, затишшям перед бурею. Епізод виявився присвяченим не бою, не війні – справжній бійні. Сотні, тисячі живих вмирали, щоб знову піднятися вже по ту сторону лінії фронту і знову вбивати. Тільки тепер вже не мертвих, а живих. А потім ще разок померти. Якась неправильна у них Валгалла, схоже.

Мелісандра подарувала нам красиву і дійсно надихаючу сцену. Дотракійська кіннота, що стоїть на лінії вогню, отримала з її рук вогонь, запалений божественною силою. Хвиля полум’я, що розгорілася на їх мечах в нічній темряві виглядала фантастично сильно і подарувала надію як бійцям, так і фанатам, що дозволили собі в цей момент видихнути і трішечки розслабитися, сподіваючись, що все буде не так безнадійно. Тільки от не всі захисники Вінтерфелла виявилися раді прибуттю бафера вогненної жриці. Сір Давос, що так і не пробачив їй звички палити все, що рухається, явно прикидає, як би зручніше прибити магічно обдаровану гостю, і зупинила його тільки обіцянка Мелісандри відповідально померти до настання світанку.

Але «Престоли» не були б «Престолами», якби за кожен промінчик надії нам не довелося б розплачуватися в кілька разів сильнішою порцією розчарування. Наскільки прекрасно спалахували клинки, настільки жахливо безпорадно вони згасали. Зголоднілим Віхтям вистачило приблизно двадцяти секунд, щоб вжити всю дотракійску кінноту разом з кіньми. З цієї м’ясорубки сил вистачило вирватися тільки Джораху, крихітній купці дуже спритних дотракійців і парі коней. Гірше за сцену згасаючих клинків дотракійців могла бути тільки гробова тиша, що настала після їх зникнення. Мінус кіннота.

Битва за стінами

І ось натовп нежиті бадьоро добігає до лав бездоганних, проминає їх і починає спритно розмазувати очманілих захисників тонким шаром. Народ, звичайно, розумів, що натовп мертвяків не вестиме бій за всіма правилами і стратегіям, але ось такого божевільного удушення масою, швидкістю і кількістю, схоже, ніхто не чекав. У підсумку вся розстановка швидко полетіла псові під хвіст (Привид, прости), і від лав живих не залишилося практично нічого. Розділені хвилею віхтів захисники виявилися легкою здобиччю для переважаючого числом противника. Яка тактика, яка стратегія? Просто гігантська ненажерлива м’ясорубка.

Трохи виправили ситуацію (заодно додавши світла картинці) дракони. Войовнича Дейнеріс впевнено летить на допомогу піхоті, а Джон намагається не відставати, хоча у нього це не дуже виходить – він більше нарізає кола навколо дракона своєї улюбленої тітки, ніж робить щось корисне. Але фаєр-шоу у виконанні Дрогона виявилося дуже навіть пристойним, і деяка кількість віхтів швидко присмажилася на сильному вогні. Тільки ось Королю Ночі таке самоуправство крилатих вогнеметів явно не сподобалося, так що він включив крижану дим-машину, і драконів накрило лавиною крижаного шторму. Дебаф на пересування і атаку пройшов успішно, і драконам тимчасово стало не до бігаючих внизу чоловічків. Тимчасова деактивація драконів.

Люди, які стоять на стінах, заціпенівши, в жаху дивляться на те, що відбувається, але Арья вміє швидко орієнтуватися, тому Санса отримує від молодшої сестри животворящий пендель в сторону крипти, невеликий кинджал, інструкцію до нього (тикати гострим кінцем) і відправляється в безпечні склепи до Тіріона .

А бійня внизу триває. Незграбного Сема швидко беруть в оборот мерці, але в останній момент його встигає врятувати Едд, який зразу ж поплатився за це своїм життям. За воротами як і раніше залишаються живими і частково цілими Джеймі, Брієнна, Беррік, Тормунд, Дженндрі і Джор, але більша частина війська живих перебита, а захист капітально захлинається, тому звучить команда до відступу. Мінус половина (а то і більше) піхоти і Едд.

Щоб дати можливість піти іншим, бездоганні замикають ряди і до останнього тримають оборону, істотно втрачаючи при цьому в кількості. Невелика частина бездоганних відходить в замок, інших, все ще здатних затримати нежить, Сірий Черв’як власноруч відсікає від воріт замку, знищуючи безпечний місток через рів. У замку розуміють, що традиційні способи бою себе не виправдовують, а Дейнеріс на своєму драконі втратила в крижаному тумані орієнтири Вінтерфелла, тому зважуються на активацію аварійної лінії оборони і намагаються підпалити дерев’яні «їжаки» в ровах. Але їжачки горіти не хочуть – блакитноокий хлопець, напускаючи свій магічно-крижаний шторм, постарався на славу. Мінус практично всі бездоганні.

І тут знову вихід вогненної жриці – під прикриттям каре бездоганних з замку до ровів відправляється Мелісандра. Схоже, що її бог явно до неї не особливо благоволить – запалити рови червона жінка змогла далеко не з першої спроби. Але все ж змогла. Ті, що вижили повернулися під захист замкових стін, а віхті залишилися стояти за вогняними лініями.

Теорії і сценарії: 10 подій, які повинні відбутися до закінчення серіалу «Гра престолів»

Оборона Вінтерфелла

А в цей час в замку відбувається парочка цікавих розмов. У крипті похмура атмосфера, але деякі з тимчасових мешканців цього похмурого місця все ж знаходять в собі сили жартувати. Хоча трохи чорнувато, але сам факт.

Варіс філософськи зауважує: «Принаймні, ми вже в склепі», а Тіріон намагається розважити Сансу розмовою, розмірковуючи, що він просто не може померти і перетворитися в одного з віхтів у мертвій армії Короля Ночі. «Я не можу придумати жодної організації, менш придатної для моїх талантів». В результаті Санса трохи прийшла до тями і навіть знайшла сили трохи пошипіти в сторону Дейнеріс, від якої, мовляв, одні проблеми, на що отримала словесний пендель від Міссандеі, який помітив, що без королеви драконів дійсно ні у кого б не було ніяких проблем, оскільки всі були б вже давно мертві.

Не менш цікавий діалог відбувся і в богорощі. Бран Всепрощаючий, як і у випадку з Джеймі, знаходить слова розради для чергового «ворога народу». Цього разу спасенна бесіда відбувається з Теоном, який, схоже, хотів покаятися маленькому Ворону у всіх своїх гріхах перед Старками. Бран навіть не став вислуховувати визнання Грейджоя, обірвавши його фразою: «все, що ти зробив, призвело тебе туди, де тобі місце – додому». Хороший хід, правильні слова для Теона, у якого з дитинства були складнощі у відносинах зі своєю рідною сім’єю. Ну а далі Бран відправляється політати з воронячою зграєю до дислокації Білих ходоків і знаходить головну злочинну особу – Короля Ночі, задумливо ширяючого на драконі-віхті. Саме цей момент, схоже, Король і вирішив вибрати для видачі нового ЦУ своєму війську – владний помах рукою, і нежить починає бадьоро укладатися в рів, організовуючи вільні від вогню стежки для інших зомбі.

І поки народ в жаху дивиться на вже підбираючихся до стін віхтів, намагаючись передислокувати людей на стіни, Джон розрізняє серед хмар і крижаного кришива Короля Ночі верхом на Візеріоні і піднімає свій запальний лускатий винищувач назустріч пригодам. Поки Джон в тумані і пошуках, зомбі бадьоро деруться на стіни Вінтерфелла.

Є, звичайно, цікаве питання про тактику. Чому захисники Вінтерфелла не продумали найпростішу оборонялку на такий випадок – щось типу булави або навіть просто колоди, закріпленої не міцні ланцюги, цілком могло б допомогти в цій ситуації. Закріпити таку штуку біля зубців і запускати зомбариків у космос, просто розгойдуючи її уздовж зовнішнього боку стіни – чому ні? До речі, коли віхті деруться на стіни, щось подібне начебто видно – в кадр потрапляють закріплені зовні потужні ланцюги. Але ні, військо живих воліє дати нежиті піднятися на самий верх стіни, і тільки потім вже щось робити. І підсумок закономірний: хвиля зомбі перебирається через стіну і просто змітає захисників. Мінус захист стін.

Маленька ведмедиця

А пам’ятаєш, як у шостому сезоні маленька Ліана Мормонт з гордістю говорила, що її Дім може виділити 62 чоловіки для битви з Рамсі Болтоном – загін «воїнів, яким немає рівних в бою»? У третій серії восьмого сезону нам показали, чого дійсно варті воїни з Ведмежого острова.

Ледве жива, насилу стоїть на ногах дівчинка, яку перед цим добряче переламали гігантською дубиною, змогла заспокоїти велетня-віхтя, який в цей момент просто розчавлював її в своєму кулаці. А якщо підрахувати за хронологією серіалу, то на момент битви за Вінтерфелл вік Ліани Мормонт становив близько одинадцяти років. Що тут сказати, Маленька ведмедиця була права – Мормонти дійсно найбільші воїни, якщо навіть діти їх Дому здатні на таке. Мінус маленьке войовниче ведмежа.

Танцюючі дракони

А далі нас чекає гарна, але моторошна сцена битви живих і мертвих драконів. Дейнеріс з Джоном вистежують Візеріона з його страшним вершником і намагаються одним махом, точніше, дихом, перемогти в цій війні. Але Король Ночі не поспішає вмирати, і як раз у його дракона дуже навіть прицільно виходить пострілювати своїм крижаним диханням по поки ще живим побратимам. На якийсь час намагаються звалити з чіпких лапок мертвого дракона Таргаріени втрачають свого опонента з поля зору, але потім Джону все ж щастить зіткнутися з крилатою нежиттю.

Рейгаль з Візеріоном сходяться в запеклій битві, а Джон просто прагне не бути зжертим або скинутим зі спини свого ящера. Король Ночі намагається внести різноманітність в цю бійку і прицілюється крижаним списом чи в Рейгаля, чи то в Джона, але Дейнеріс рятує свого непутящого племінника, і її дракон просто збиває Візеріона лапами, додаючи йому потужний кусь по-драконівськи. Наїзник втрачає свого списа і відлітає вниз, але і Рейгаль більше не може триматися в повітрі – дракона вистачає на відносно м’яку посадку, від якої Джон стрімголов скочується на сніг.

Самотнього, беззбройного Короля Ночі на землі знаходить Дейнеріс і робить те, що у неї виходить найкраще – пече ворога драконівським полум’ям. Але тут трапляється осічка. Король Ночі, виявляється, не горить. А ще, як з’ясувалося, він вміє посміхатися. І йому це не личить.

А тепер уже Джон робить те, що у нього виходить найкраще – наодинці голим профілем йти на їжака. Під час Битви бастардів в подібній ситуації його врятувало буквально диво, але Джон знову включає берсерка і з мечем наготові намагається особисто наздогнати головного мертвяка Семи Королівств. Ну що тут сказати. У нього майже вийшло. Тільки ось володар мертвих зробив те, що вже у нього виходить просто віртуозно – підняв свіженьку нежить. На радість Джону і захисникам Вінтерфелла. Неприємно. А для більшого драматизму нам ще й показали пробудження Ліан Мормонт, Еда і дотракійців. Джон залишається битися з колишніми союзниками перед воротами замку, а Король Ночі в супроводі ходоків входить у Вінтерфелл.

Дейнеріс намагається в черговий раз витягнути свого проблемного племінника, але трохи не гине сама – обліплений нежиттю дракон скидає з себе всіх пасажирів, в тому числі і обожнювану матусю. Тимчасова деактивація драконів, Дейнеріс і Джона.

Порятунок Ар’ї

Але тут є ще одна маленька, але концентрована і поки жива войовниця. Ар’я показує нам майстер-клас з техніки бою безликих, самостійно утримуючи значний шматок замкової стіни своєю чудо-глефою виробництва Джендрі. Її відчайдушний танець зі смертю допомагає Псові вийти з панічного ступору, в який він впав від надлишку в навколишньому просторі вогню і зомбі – коли Кліган зловив свій клин, Беррік зміг його розбуркати саме прикладом відчайдушної боротьби і непохитності Ар’ї. Удвох вони підхоплюють вже майже повержену Ар’ю і втрьох відступають всередину галерей замку.

Відсилання-пояснення до останньої сцени з Королем Ночі: А ось тут, до речі, цікавий момент, який не помітили багато скептиків, які заявляють, що епічно поява Ар’ї в кінці епізоду – це нереальний «рояль в кущах». Але поясненням до цього «роялю» є сцена вбібліотеці, коли Ар’я ховається від блукаючих по залу зомбі. Після битви, після бігу по коридорах і залах Вінтерфелла цей маленький ассасін може дихати і рухатися настільки тихо, що віхті, що плазують на відстані витягнутої руки, просто нічого не чують. Коли Ар’я сховалася під столом, і її кров почала капати на підлогу (з зовсім, до речі, невеликої висоти), то цей практично нечутний звук виявився навіть більш гучним, ніж всі її пересування – на нього сагрився один з найближчих зомбариків. Тобто маленька Безлика вміє маскуватися настільки віртуозно, що зомбі її не бачать, не чують і не помічають, і це пояснює раптовість її появи в фіналі.

Ну а далі Беррік, чорт забирай, стає другим Ходором. Просто не можна без сліз дивитися на те, як поранений одноокий воїн, що втратив свій вогненний меч, до останнього намагається затримати віхтів. Він щосили тримається за арки та дверні прорізи в коридорах замку, своїм тілом закриваючи шлях переслідувачам Ар’ї і Пса, а його живцем жеруть мерці. Він знову і знову піднімається, щоб своєю агонією подарувати втікачам зайві секунди життя, і це просто жахливо. Але жертва Берріка не була марною – вони змогли дістатися до безпечного залу, і лорд Дондарріон навіть зміг зайти туди разом з ними, перш ніж остаточно померти – тепер уже в останній раз. Тільки за цю сцену авторів в пеклі буде чекати окрема велика сковорідка.. Мінус Беррік.

У залі, в якому забарикадувалися Ар’я з Псом, виявляється Мелісандра, яка проводить ще одну спасенну бесіду в цій серії. Червона жриця втішає дівчину і дає Ар’ї мету в цій битві, сказавши, що та «закриє багато блакитних очей», після чого повторює улюблену фразу першого наставника маленької леді Старк, який вчив її фехтуванню: «Що ми говоримо Богу Смерті?». Ар’я, як і раніше, відповідає «не сьогодні» і йде робити те, що підказала їй Мелісандра.

Але Ар’я не єдина, хто грає зі смертю і поки виграє в цю довгу ніч. Джон вже дорубився до замку і тепер ховається за барикадами в замковому дворі, ховаючись від віхтів і крижаного дихання недобитого Візеріона. Ще трохи і такими темпами він до богорощі добереться. Але це не точно.

Побудка в крипті Вінтерфелла

Ну а далі відбувається те, чого чекали і боялися практично всі фанати GOT. Магія Короля Ночі виявилася досить широкої дії і мертві Старки в крипті теж почали підніматися. Не такими вже й надійними виявилися їх саркофаги, хоча кількість нежиті всередині крипти не перевищила гранично-допустиму для виживання – Санса з Тіріона змогли, наприклад, сховатися і навіть тихенько жартували про свою долю і їх невдалий шлюб. Що ж, саме цієї миті, схоже, їм не вистачало, щоб розставити всі крапки над i в їх дивній сім’ї. Санса навіть визнала Теона найкращим зі своїх чоловіків. Прогрес, одначе! 🙂

Ар’я – Танос Вінтерфелла

Але кінець близький, і пора переходити до фінальної сцени цієї серії. Король Ночі разом з натовпом ходоків прийшов в богорощу за Браном. Загін, який охороняв хлопчика, вже загинув, а у змученого Теона закінчилися стріли. Бран намагається підбадьорити Грейджоя і каже йому: «ти хороша людина, спасибі», після чого Теона робить останній хороший вчинок у своєму житті – відчайдушно кидається на повелителя мертвих, щоб загинути від свєї ж зброї. Але маленький відважний кракен хоча б спробував. Мінус один хороший Грейджой.

Король Ночі йде до Брана, щоб виконати свою місію і знищити останнього триокого ворона. Невелика мовчазна сцена, що триває кілька секунд, тримає в напрузі, але потім все приходить в рух. Крижаний мерець піднімає руку до плеча, щоб витягнути свій клинок з піхов, але в цей момент на нього зверху падає Ар’я, що ховалася до цього в кроні чардрева. І хоча він перехоплює маленьку войовницю і вибиває з її руки занесений кинджал, Ар’я демонструє віртуозну спритність рук, перехоплюючи падаючий клинок і всаджуючи лезо в Короля Ночі. А далі відбувається сніговий вибух – породження темної магії розлітається на безліч шматочків льоду, і цей же маневр повторюють його поплічники – хто повністю розколюється на крижинки, хто просто падає на землю мішками несвіжих кісток. Мінус вся армія нежиті і теорія, що Король Ночі переможе все живе.

До речі, символічно, але Арья вбиває Короля Ночі саме тим кинджалом, яким в першому сезоні намагалися вбити Брана.

Остання смерть

Але перш, ніж хвиля спочинку знищила всю нежить, сталася ще одна сумна смерть. Сір Джорах Мормонт, який кинувся на допомогу скинутій з дракона Дейнеріс і мужньо захищав її від нападаючої нежиті, приймаючи на себе всі призначені їй удари. Дуже сумно і дуже зворушливо – ще давно він поклявся захищати Дейнеріс ціною свого життя, і ось тепер останній представник Будинку Мормонтів виконав цю клятву. Коли останні мерці навколо них впали, втративши зв’язок зі своїм творцем, ридаюча Дейнеріс обіймала вмираючого на її руках вірного рицаря, з танучого туману, льоду і снігу вийшов дракон, щоб обійняти крилами скорботну Матір. Зворушлива і дуже сумна сцена. Дім Мормонтів згас.

Але загибель Джораха не стала останньою в цій серії. Мелісандра, яка бачила свою смерть в одному з пророцтв, сама закінчила свій життєвий шлях. Знявши магічне намисто жриці на засніженому полі перед Вінтерфеллом, вона позбулася магії, що підтримує її життя, і повернула собі свій істинний образ. Життя в старезному тілі без підтримки магії Владики Світу згасла за лічені секунди. Що ж, Мелісандра виконала свою обіцянку – вона дійсно не побачила після битви за Вінтерфелл нового світанку. Просто жриця нікому не говорила, що її смерть прийде від її ж власної руки.