Вивезти сім’ю з Ірпеня та піти до військкомату. Історія нашого Андрія. #braveukraine

Сьогодні ми хотіли б розповісти про Андрія — нашого співробітника з офісу COMFY. Про людину, яка однаково рішуче захищає і своїх дітей, і свою Україну.

— Що для тебе сміливість? 

Вміти перемогти в собі страх. Боятись – це нормально. Це в наших генах. А ось переступити це, зробити усвідомлено (саме усвідомлено) перший крок назустріч страху чи невідомому – це і є для мене сміливість. 

Побороти страх, при цьому чітко розуміючи всі наслідки як для себе, так і заради чого ти це робиш.

— Коли ти дізнався, що все почалося, якою була твоя перша думка? 

Думок був цілий вихор, але загалом всі вони були прагматичні. І навколо лише одного головного постулату – забезпечити безпеку родині. Збір речей, дорога, паливо… Як евакуювати дружину і молодшого сина з Дніпра. А потім – як забрати старших дітей з Ірпеня. Як виявилось, це було дуже і дуже вчасно. 

Лише після виконання цих двох місій, коли всі мої рідні були в безпеці, на четвертий день війни пішов добровольцем у військкомат.

— Розкажи один найкращий момент зі своєї служби. 

Впевнений, що найкращий момент ще попереду – це перша хвилина після перемоги і настання миру! 

А з позитивних моментів чи епізодів можна згадати, певно, перший збитий ворожий безпілотник. Перше самостійне бойове чергування. Перше затримання ворожого елемента. Перша похвала від командира. Перший власноруч виритий окоп… Був дуже крутий момент, коли на моє прохання колеги з Комфі привезли допомогу – таку необхідну техніку для батальйону. А ще момент розподілу мене до підрозділу зенітників, а не писарів-діловодів (хоча я їх теж люблю і поважаю). Навіть момент, коли нарешті приїхали через місяць замовлені круті німецькі берці

— Про що ти мрієш зараз найбільше? 

Тут точно не буду оригінальним. Перемога. Бойова. Якнайшвидше. 

І вже як наслідок цієї мрії – це і зустріч з рідними і близькими та розквіт України і розпад РосПедерації. Повернення до мирного життя, роботи, Дніпра. Ну і нарешті виспатись на ліжку, з’їсти стейк і випити гарного віскі… 

— Що ти зробиш насамперед, коли все закінчиться?

Після того як міцно-міцно обійму рідних… Надягну нарешті джинси, футболку, кроси. І піду просто довго-довго гуляти, просто неспішно пити смачну каву і просто дивитись на місто, на людей, кайфувати від моменту «тут і зараз».