Компанія Liebherr є провідним виробником побутової холодильної техніки протягом 60 років. Для більшості пересічних споживачів ця німецька компанія і асоціюється виключно з холодильниками і морозилками. На справді ж, побутова техніка становить лише невеликий відсоток доходів концерну. Основна ж стаття доходів – верстати, будівельна техніка, портові споруди, спецтехніка, гірничодобувна і землерийна техніка, кар’єрні самоскиди тощо. Продукція Liebherr застосовується в аерокосмічній техніці та транспорті. Багато розробок є унікальними і не мають аналогів у конкурентів.
Ганс Лібхерр (Hans Liebherr) – німецький солдат інженерних військ, який брав участь в боях Другої світової війни на Східному фронті. У 1945 році він був поранений вдруге і закінчення війни зустрів у госпіталі, у Відні.
Ганс був спадковим архітектором і після війни повернувся до будівельного бізнесу. А відбудовувати було що. В роботі він зробив зауважив, що будівельні крани тих років були масивними і неповороткими, так що використовували їх тільки при будівництві дійсно великих і складних об’єктів.
Лібхерр зайнявся проектуванням власної конструкції підйомного крану, який можна було б застосовувати і на невеликих ділянках. Модель мобільного баштового крану ТК-10, здатного піднімати до 2 тонн на висоту до 16 метрів, була готова в серпні 1949 року. І відразу ж досягла успіху – приз на промисловій виставці Mustermesse у Франкфурті-на-Майні. Заповзятливий Лібхерр відразу ж заснував компанію з виробництва таких машин. Перший час офіс компанії знаходився в одній з кімнат будинку в Кірхдорфі, де архітектор-винахідник жив зі своєю сім’єю (дружина і п’ятеро дітей).
Історія Liebherr, пов’язана з виробництвом холодильників і морозильників, почалася у 1953 році. Керівник відділення банку, в якому Ганс Лібхерр зберігав свої заощадження, повідомив бізнесменові про продаж збанкрутілої фабрики, що виробляє холодильне обладнання.
Підприємець відвідав завод, щоб детально вивчити специфіку виробництва. Проаналізувавши продукцію і ринок, Ганс Лібхерр зрозумів потенціал цього напрямку бізнесу і вирішив увійти в світ холодильної техніки. Він відмовився від покупки збанкрутілої фабрики і почав будівництво власного виробництва в місті Оксенгаузен (район Биберах, Німеччина). У новій для нього сфері були ідеальні ринкові умови, щоб почати розробку, виробництво і постійно покращувати продукцію. Рішення виявилося правильним: холодильна техніка Liebherr користується успіхом вже більше 60 років, задавати тенденції в напрямку охолодження і заморожування.
Компанія Liebherr будує перший завод за кордоном в 1950 році. Для того, щоб закріпитися в британському і північноамериканському ринку, компанія будує виробничу площадку в Кілларні, Ірландія. Спочатку тут виготовляються тільки баштові крани, а пізніше контейнерні, суднобудівні і спеціальні крани. У 1960 році будується перший завод за межами Європи у Південній Африці.
Мало того, що Ганс Лібхерр зумів побудувати багатопрофільне підприємство майже з самого нуля, він також розширився і закріпився на нових географічних ринках. Зведення кранового заводу в Кілларні, Ірландія, ознаменувало початок міжнародної експансії компанії. Протягом 1950-х років, компанією Liebherr були створені виробничі підприємства у Франції, Швейцарії та Сполученому Королівстві. У 1960 році компанія створила свій перший завод в Австрії. У наступних десятиліттях, Австрія стала другим за значимістю місцем для Liebherr, крім Німеччини. Перший побудований завод для екскаваторів і підшипників, налагоджене виробництво гусеничних екскаваторів і трубоукладачів, холодильників і морозильників, портових і морських кранів для судів і плавучих бурових платформ, а також будівництво двох готелів високого класу.
В 1969 році був побудований новий завод для мобільних кранів, що встановлювалися на шасі і могли швидко переміщатися між будмайданчиками був відкритий в Ехінгені, Німеччина. Одні з перших замовлень на них були отримані з Англії, а також з Радянського Союзу.
У 1970-ті роки, компанія Liebherr пішла ще далі і створила нові офіси з продажів і виробничі підприємства в Бразилії, Канаді та Південній Африці. Проте, найбільше Ганс Лібхерр хотів закріпитися в США, та це не було легким завданням. У 1970 році Liebherr побудувала новий екскаватор завод поблизу Ньюпорт-Ньюс, штат Вірджинія. Найбільш складним завданням виявилося знайти дилерів, які були готові почати пропонувати своїм клієнтам продукцію від європейського новачка, що конкурує з відомими американськими виробниками. Було прийнято рішення змінити екскаватори компанії, щоб відповідати американському смаку. Ходова частина була розширена також збільшені паливні баки і мав було сконструйовано більш міцну конструкцію. Однак в середині 1970-х років обсяги робіт в будівельній галузі зменшилися, і відповідно продажі важкої техніки різко. Стали накопичуватися екскаватори зроблені для американського ринку, які не могли бути продані в Європі.
Незважаючи на початкові труднощі, в кінці 1970-х років Liebherr тримала частку ринку в США біля 4%. На той час, в групі компаній Liebherr працювало близько 15000 людей в десяти країнах і було 1100000000 $ в продажах. Підприємство виросло з середнього, сімейного бізнесу в багатонаціональну корпорацію, що займає 431 в списку журналу Fortune, найбільших промислових підприємств за межами Сполучених Штатів.
Аж до 1990-х років, компанія Liebherr була під жорстким контролем її засновника. Стиль управління Ганса Лібхерра був легендою.
Його успіх був побудований на його непохитній вірі в помірність і делегування відповідальності. Він знав, що його підприємство могло б росли швидше, за допомогою банківських кредитів, але строго дотримувався принципу, що гроші можуть бути витрачені тільки після того, як ти їх заробив. Ганс літав економ-класом і їздив на семирічниму Mercedes. Крім фінансового консерватизму, Liebherr вірив в децентралізацію. Топ-менеджмент кожної дочірньої компанії повністю відповідав за її роботу. При цьому штат штаб-квартири групи налічував менше 20 працівників.
Ганс Лібхерр покладався на два методи управління його підприємства: щомісячні звіти і незаплановані відвідування. Всі 26 філій, заповненяли в звіт на одній сторінці в кінці кожного місяця, що містив найбільш важливі фінансові та операційні показники. На додаток до цієї інформації, він регулярно відвідував кожен із заводів в Німеччині, Австрії, Франції та Швейцарії. Без будь-якого попередження, він часто ходив у виробничих цехах і спілкувався з робітниками і бригадирами, перш ніж говорити з будь-яким менеджером.
На початку 1970-х років, Ганс Лібхерр переніс свою резиденцію з Німеччини до Швейцарії, щоб уникнути величезного німецького податку на спадок. Ганс Лібхерр передав у власність акції підприємства своїм дітям. Компанія була розділена на дві частини: німецький холдинг для всієї ділової активності в Німеччині та холдингова компанія, що базується в Швейцарії для всіх інших дочірніх компаній. Ханс-молодший, Маркус і Х’юберт отримали рівні частки в німецькій холдингової компанії. Віллі і Ізольда стали співвласниками холдингу Swiss. Однак, незважаючи на передачу права власності, Ганс Лібхерр залишав під контролем своє підприємство через довіреність від кожного із своїх дітей.
Коли засновник компанії Ганс Лібхерр помер в 1993 році, у віці 78 років, його промислове підприємство мало приблизно $ 2,5 млрд продажу щороку. Тепер настав час другому поколінню Liebherr взяти на себе управління сімейним підприємством. Ганс, молодший взяв на себе відповідальність за крани і бетонозмішувальний бізнес, Віллі став відповідати за землерийну техніку, а Ізольда – за виробництво холодильників і готелі. Маркус, однак, змінив свої життєві плани і віддав більшу частину своїх акцій в компанії братам і сестрі. Ганс-молодший, Віллі та Ізольда зустрічалися щотижня, щоб обговорити основні рішення, що стосуються інвестицій, розробки продуктів і фінансів.
Ганс Лібхерр залишив за фінансово здоровий бізнес. Завдяки своїй консервативній фінансовій політиці, компанія була вільна від довгострокових заборгованостей. Всі інвестиційні проекти фінансувалися з грошових потоків компанії. У 1990-ті роки, після того, як отримали прибуток від будівельного буму, викликаного возз’єднанням Східної і Західної Німеччини, компанія Liebherr все більше зосереджується на ринках, що розвиваються в Азії, Північній Америці і на Далекому Сході. У 1995 році Liebherr допоміг створити завод з виробництва зубчастих коліс вантажівок в Татарстані для російського вантажівки Камаз. У 1997 році компанія придбала Verkehrstechnik, виробника систем кондиціонування повітря для високошвидкісних поїздів, додавши нову філію у портфель групи. У тому ж році, компанія, засновала нову філія, яка створила мережу з більш ніж 70 центрів прокату для будівельної техніки по всій Німеччині. Крім того, в 1990-х роках, Liebherr придбала компанію північноамериканського виробника самоскидів Wiseda, що стало важливим кроком по захопленню американського ринку гірничо-шахтного устаткування. У 1999 році побудований новий завод для виробництва холодильників у Пловдиві, який став випускати недорогу модель для європейського ринку. У 2000 році нова виробнича лінія в Азії включала в себе завод кранів в Таїланді і чотири спільні виробничі підприємства в Китаї.
У 1999 році Ханс-молодший пішов у відставку, але залишився у наглядовій ради. Віллі був призначений головою групи Liebherr, а Ізольда стала віце-головою. Три роки по тому, організаційна структура Liebherr була змінена. Чотири бізнес-підрозділи – землерийні машини, будівельна техніка, холодильники / морозильники та авіаційне обладнання змінило колишніх керуючих в Німеччині та Австрії. Перші три керувалися з Німеччини, а штаб-квартира компанії Liebherr для авіаційної техніки була перенесена в Тулузі, Франція, центр європейської авіаційної промисловості. Мобільні і морські кранові заводи в Ehingen, Німеччини та Nenzing, Австрія стали входити безпосередньо в групу холдингу в Швейцарії.
Безжальний диверсифікація, глобалізація, і інвестиції в модернізацію та інновації продукції допомогли Liebherr підтримувати порівняно вигідне становище з точки зору продажів і прибутку
Нині виробництво кранів різних типів, складає лише третину доходів холдингової компанії Liebherr-International AG, так і залишилася сімейним бізнесом. Головний офіс Liebherr-International AG знаходиться в місті Бюль, Швейцарія (Bulle, Switzerland). До складу Liebherr Group входить безліч самостійних підрозділів. Представництва розкидані по всьому світу. Річні доходи давно вже обчислюються мільярдними сумами.