Третя серія «Гри престолів» була важкою для фанатів – занадто багато смертей і кошмарів підготували для глядачів найдобріші шоураннери серіалу. Але фінал виявився відповідним тій самій «гірко-солодкій» обіцянці, даній колись Джорджем Мартіном своїм шанувальникам, і головне зло переможене, нехай високою ціною. Та й мало хто, якщо чесно, очікував смерті Короля Ночі на півдорозі до фінішу, адже більш очевидним здавався розклад, де головний мрець Вестероса сходиться у фінальній битві лише наприкінці всіх подій. А тут такий раптовий поворот, який порушив пристойну кількість красиво збудованих теорій. Але творці Game of Thrones, схоже, не збираються балувати нас легко прораховуваними подіями, і 4 серія фінального сезону – яскраве тому підтвердження.
Король Ночі упав, решта фігур продовжують свій рух по дошці, розділяючись, об’єднуючись або змінюючи забарвлення, щоб вишикуватися в нову партію, і виникає резонне питання: а хто ж стає новим головним лиходієм у новому матчі? Практично весь основний набір ключових персонажів збережений, так що претендентів багато, і варіанти можуть різні – стороння загроза зникла, і тепер в кожному з героїв починає проявлятися його справжня сутність. Гонка за Залізний Трон триває, швидкість подій збільшується, а ставки ростуть.
Обережно! Далі будуть спойлери!
Початок четвертої серії, що отримала назву «Останні зі Старків», очікуваний. Довга ніч підійшла до кінця, і прийшов за нею день став часом для скорботи. Ті, що вижили прощаються із загиблими, і ця сцена дійсно страшна – захисників залишилася зовсім невелика жменька, маленька і сиротлива на тлі струнких рядів гігантських похоронних багать. І хоча в цій нічній битві вижили майже всі ключові персонажі, в цей момент кожного з них чекає своя біль прощання і свій останній борг перед загиблими.
Дейнеріс гірко оплакує сіра Джораха. Санса прощається з маленьким кракеном в сірій вовчої шкірці і дарує йому на прощання символ Дому Старків, все ж ставшим для нього рідним – шпильку з вовчою головою. Для Ар’ї найгіркішою втратою став Беррік, який до останнього подиху захищав її в тій битві. Джону довелося подивитися в обличчя маленької мертвої ведмедиці, а Сем знову опинився віч-на-віч з Едом, що виміняв у смерті життя молодого Мейстера на свою.
Джон вимовляє красиву прощальну промову, в якій називає загиблих «щитами, що оберігають Царство людей» – як в тексті присяги Нічного Дозору, і факели в руках живих роблять свою справу. Вінтерфелл огортає густий дим безлічі похоронних багать, зрівнявши лордів і леді Півночі, простих селян, здичавілих, дотракійців і Бездоганних.
Але мертвим багаття, а живим – бенкет, і ті захисники Семи Королівств, хто вижили, відправляються святкувати перемогу і вихваляти героїв, звільняючись від страхів і жахів війни в компанії вина, їжі і жінок.
Розбираємо другу серію Game of Thrones: Санса і Теона – чому так емоційно?
Спочатку атмосфера в залі похмура, але поступово настрій у людей підвищується, і живі просто радіють тому, що вони живі, що вони перемогли. І через якийсь час в головному залі Вінтерфелла вже розгортається глобальна пиятика – масштабна, галаслива, з веселими байками, переказами спільних боїв і пригод, бійками і іграми.
Під час святкового бенкету відбувається кілька цікавих подій. Дейнеріс робить мудрий хід і прибирає можливу загрозу з боку бастарда Баратеона. Королева драконів дарує Джендрі Штормову Межу, своєю волею нарікаючи його законним сином і спадкоємцем короля Роберта Баратеона. Хороше рішення – Дейнеріс перетворює потенційного суперника (або перспективну для супротивників маріонетку) у відданого союзника, готового просто обожнювати свою благодійницю.
Далі щасливий Джендрі тут же летить до Ар’ї, щоб зробити їй пропозицію, і отримує дуже навіть передбачувану відмову. Було б дивно, якби маленький, але концентрований ассасін, який вийшов зі стін Чорно-білого дому, погодився перетворитися в зразкову дружину, матір і взагалі якусь леді, але хороший хлопчик Джендрі про таке насиченому минуле своєї подружки навіть не підозрює, тому дуже розчаровується.
Але Джендрі в цей вечір не самотній у своїй серцевій печалі – здоровань Тормунд теж виявився за бортом в любовних справах. Веселий і п’яний велетень-молочник намагається нарешті таки підступитися до жінки своєї мрії, але вибирає не найвдаліший момент – Брієнна якраз гордо йде, обурена тим, що Тіріон під час гри в питання і відповіді здогадався, що вона так і залишилася невинною. Ні, ну кому ж іще, як не бісу, вміти відразу визначати такі речі? Але в підсумку Джеймі, грізно рикнувши на суперника, відправляється наздоганяти свого вразливого лицаря, а Тормунд-молочник ображено йде в обнімку з однією зі служниць. Ще одна цікава розмова відбувається між Псом і Сансою. Кліган дивується, що Пташка, яка раніше боялася навіть дивитися в його бік, тепер без найменшого страху спілкується з ним і навіть ось сама підсіла за його стіл. А ще висловлює жаль, що давним-давно, ще до початку всіх цих подій Санса побоялася з ним втекти, і в підсумку їй довелося пройти через весь той жах, який трапився в її житті. Але Санса відповідає, що, якби вона тоді пішла, то так і залишилася б до сих пір тією самою «Пташкою», зате тепер вона стала собою – такою, якою воно є зараз. А на питання Пса про те, що трапилося з її головним мучителем, Рамсі, Санса з доброю посмішкою відповідає: «пси». Добрі каламбури і лампові посиденьки старих друзів.
Але чим більше люди розслабляються, тим менше уваги приділяється головній винуватиці торжества. Звучать тости, сіверяни святкують перемогу, а Дейнеріс починає потихеньку злитися, усвідомлюючи, що люди чомусь не горять бажанням продовжувати носити її на руках, вихваляючи винятковість і обраність своєї королеви. Тормунд розповідає вдячним слухачам про крутизну відродженого Джона, слухачі старанно захоплюються, Джон мило ніяковіє, а Дені ревнує до чужої уваги, ображається і злиться. І ось тут симпатія вірних фанатів біловолосої королеви отримує перший пробний удар – слабенький, легкий, але все ж. Образа на Джона, який посмів в цей вечір опинитися для оточуючих сіверян важливішим, ніж вона, велика і могутня. Образа на Тіріона, що безтурботно веселиться в компанії брата і Брієнни замість того, щоб віддано сидіти під боком у своєї королеви. Образа на сіверян, які хоч і визнали її владу, але без особливого фанатизму.
Все це, звичайно, не трансформувалося в знамениті скажені емоції Таргаріенів, але поганим дзвіночком все ж стало. І що ще сумніше, всі ці емоції на обличчі Дейнеріс були помічені, пізнані та проаналізовані Варісом – павуком, який завжди плете свою павутину, але не для короля, а для країни. І, судячи з сумної мордочки євнуха, побачене йому не дуже сподобалося, і свої висновки він зробив.
Дейнеріс відчула смак влади, звикла до неї, і тепер, коли Джон розповів їй свій головний секрет, вона бачить в ньому загрозу всім своїм мріям і ідеалам, незважаючи на їхні стосунки і справді щирі взаємні почуття. Любов, звичайно, штука хороша, але світове панування – це світове панування. Що ж, ідилічні мрії фанатів ІП про щасливе і безхмарне правління двох чарівних Таргаріенів, схоже, почали обсипатися, як Білі ходоки в минулій серії. Дейнеріс не потрібні рівні відносини – їй потрібно підпорядкування не тільки підданих, але й свого партнера. Тільки другі ролі, Джон, на жаль.
Дейнеріс ловить момент, коли втомлений і трошки п’яненький Джон залишається один, і починає мозкову обробку. Її розповіді про світ, можливі смути і міжусобиці зводяться до однієї простої думки: «нікому не кажи, що ти Таргаріен, а то я втрачу трон». Крім того, королева забороняє Джону розповідати правду своїм сестрам і ставить своєму нетямущому коханому ультиматум – він повинен взяти клятву з Брана і Сема про те, що вони нікому ніколи не розкажуть, ким він насправді є, інакше вони не зможуть бути разом, і ніякої сім’ї у них не вийде. Не найприємніші висловлювання, не найгарніші причини. Але ще сумніше те, що під час цього спічу Дені так злиться, що виглядає відверто неприємно.
Той самий скажений норов Таргаріенів, спровокований розхитаною битвами і втратами психікою? Милій дівчинці з ляльковим личком і світлими ідеалами, з мріями про світ без бід і рабства якось не дуже йде такий ось темний, злий сказ, особливо якщо він спровокований бажанням за всяку ціну утримати ще навіть не завойовану владу.
Якби в цій ситуації Джон вчинив би саме так, як вимагала від нього улюблена тітонька, то ладно. Якби він прозрів і зрозумів, що мадам надмірно захопилася ідеєю світового панування, і тому вирішив би вчинити з точністю до навпаки, теж був би прогрес. Але ні. Джон розтріпав правду своїм сестрам просто з любові до мистецтва заради самої правди. Так, він, звичайно, взяв перед цим клятву з обох сестер, що вони нікому не розкажуть про те, що зараз дізнаються, але … Джону треба було взяти клятву про нерозголошення з тих, хто вже знав, а не розповідати іншим. Сема з Браном, до речі, він ні в чому клястися не змушував. Хороший план (ні).
Тож не дивно, що Санса, яка не любить Дейнеріс і дуже любить Джона, відразу ж знайшла спосіб злити інформацію в найбільш правильні і вдячні вуха – Тіріона Ланністера. Маленька наївна Пташка дійсно залишилася далеко в минулому, а ось нова Санса виявилася гідною ученицею Мізинця, який показав їй силу правильно поданої інформації. Дуже милий, дуже талановитий маніпулятор. І ось вже через деякий час Тіріон з Варіс бадьоро обговорюють, хто буде кращим правителем Семи Королівств, зважуючи королів, як м’ясо на ринку. Тільки от якщо Тіріон ще сумнівається, хоча і якось мляво, то Варіс, який бачив на своєму віку не менше півдесятка королів і королев всіх мастей, схиляється не на користь з’їжджаючої з котушок королеви. Що тут сказати? Жінки, як відомо, добре зберігають секрети. Невеликими групами, людей по 10-15 😉
Ще трохи милих сімейних взаємин нам показали старі добрі Ланністери. Затишні посиденьки братів порушив привіт від їх люблячої сестрички – Брон з дуже знайомим арбалетом. Але навіть знамениті родинні почуття Ланністерів не можуть зрівнятися з щирою, чистою, піднесеною любов’ю Брона до грошей. Так що вже через пару хвилин, глечик вина і один зламаний ніс Тіріона Брон йде в захід, збагатившись обіцянкою отримати Хайгарден в одноосібне користування в нагороду за зраду Серсеї.
Але головне зло переможене, і Дейнеріс рветься в бій – їй дуже хочеться скоріше сісти на той самий трон, який став для неї, схоже, єдиним сенсом життя. Причому вона поспішає настільки, що ні радники, ні союзники, ні здоровий глузд їй не указ – вона готова тягнути до столиці виснажене, зранене військо, що зменшилося за останню битву вдвічі, а то й більше, і поранених драконів. Так що Дені забирає драконів, частину війська вантажить на кораблі, а частину відправляє з Джоном в піший похід до столиці.
Що починає збуватися: Фанатські теорії про драконів в Game of Thrones
Перед від’їздом Джон прощається з Тормундом, який вирішили йти зі своїми людьми назад за Стіну, Семом і Ліллі, яка, до речі, виявляється знову вагітною. Але не прощається з Привидом – пораненим лютововком, ще й втратившим в бою з ходоками одне вушко. Крім того, Джон просить Тормунда забрати білого лютововка з собою за Стіну – нібито «йому там буде краще». У цій сцені Джон втратив частину симпатії своїх фанатів. Відданий йому звір, який завжди був з ним і самовіддано боровся за свого дурного двоногого друга, який практично пішов на самогубство в ту довгу ніч Вінтерфелла – якщо у людей була валірійська сталь і драконівське скло проти віхтів, то у Привида були тільки його кігті і ікла . І після всього цього «заберіть його»? Джон, ти огидний.
Але одного вовка з Вінтерфелла все ж забрали. Точніше, вовчицю – Пес поїхав із замку в столицю разом з Ар’єю. Сандор Кліган, схоже, вирішив виконати свою давню обіцянку і прибити-таки братика, трошки позомбівшого з легкої руки Мейстера Квіберна, а Ар’я – закінчити роботу над своїм списком справ. І якщо хтось засумнівався, що Ар’я встигне дістатися до Серсеї раніше Дейнеріс, то подальші події ці побоювання тут же розвіяли. Такими темпами вона може взагалі не поспішати – конкурентів в нелегкій справі усунення Серсеї у неї стає все менше.
Отже, флот Таргаріенів пливе до Драконового Каменя, над ним літає королева, що сидить на більш-менш цілому Дрогоні, і пошарпаний нежиттю Рейгаль з рваними крильцями. І тут раптовий, як рояль в кущах, Еурон з балістами. І відразу два питання до сценаристів. По-перше, як Дейнеріс, у якої, за логікою, повинен бути прекрасний огляд з повітря, не помітила далеко не маленький флот? По-друге, як стрілки змогли нашпигувати в повітрі дракона з не таких вже й точних баліст, що стоять на палубах кораблів? Їм явно не завадили ні качка вітрильників, ні рухливість летючої мети. Самонавідні болти? Магія Мейстера Квіберна? Занадто високі витрати на обмальовкук цілих двох драконів? Але підсумок в будь-якому випадку сумний: якщо моторніший Дрогон зміг піти від обстрілу і забрав Дейнеріс, то Рейгаль загинув, а флот Таргаріенів серйозно пошарпали все тими ж балістами. І Міссандея, яку Сірий Черв’як намагався відправити з підбитого корабля на човні, потрапляє в полон до Серсеї. А чому такий крутий Еурон не став добивати тих хто вижив?
Хіба дракони не повинні бути практично невразливими? Ейгон Завойовник, який мав на балансі двох дружин-сестер і трьох драконів, зміг захопити всі Сім Королівств. А Дейнеріс з трьома крилатими ящерами, коханим племінником і цілим штатом радників всіх рангів і мастей примудряється втрачати і драконів, і союзників просто одного за іншим. Що тут сказати? Якщо Ар’я не повторить в останній момент свій коронний фокус з кинджалом або не придумає щось не менш дієве, то перспективи виходять не дуже райдужні.
Еурон, задоволений, як той самий слон, за яким гірко шкодувала Серсея, повертається до своєї королеви з благою звісткою про вбитого дракона і пошарпаних кораблях Дейнеріс, і навіть привозить їй подарунок – заковану в ланцюзі Міссандею. І отримує відповідну благу звістку про майбутнє «батьківство». Серсея робить те, що у неї виходить не гірше інтриг – переконує свого чоловіка, що дитина від нього, так що кракен радий і щасливий. Але і про інтриги з політикою вона теж не забуває, тому врата Червоного Замку відкриті для всіх людей, які хочуть сховатися від «злої і підступної узурпаторші Дейнеріс »під захистом милосердної королеви Серсеї. Прекрасний хід – і бонус до репутації, і живий щит з мирних жителів, яких так цінує Дейнеріс.
Але поштові ворони в Вестеросі літають швидко, так що леді Вінтерфелла вже встигла отримати листа про загибель Рейгаля, полонення Міссандеі, втрати частини війська і флоту. І поділитися цими новинами з Брієнною і Джеймі. І навіть висловити жаль, що не зможе, схоже, побачити, як страчують Серсею. В результаті вражений цим всім Ланністер серед ночі зривається в Королівську Гавань – чи то допомагати сестрі, чи то виконати, нарешті таки, це чортове пророцтво. Ридаюча Брієнна явно повірила в перший варіант подій, але більшість фанатів, затамувавши подих, все ще чекає розвитку сюжету за другим сценарієм.
А ось істотно пощипана Дейнеріс рве і метає в Драконовому Камені. Радники поки що утримують юну королеву від наймасштабніших помилок, так що вона все ж погоджується на спробу переговорів – все одно велика частина армії під проводом Джона ще не встигла підтягнутися. Тіріон і Варіс змогли хоча б тимчасово відмовити її від ідеї влаштувати в Королівській Гавані велику різанину, на що якраз дуже розраховує Серсея – для неї такий прояв безглуздої жорстокості Дені був би якраз дуже вигідним.
Але переговори не задалися. Обидві королеви запропонували одна одній здатися і трошки поплювалися отрутою. Тіріон, якого життя, схоже, все ж нічому не вчить, спробував достукатися до залишків доброти і сердечності сестри. Але що б не говорили про сентиментальності вагітних жінок, з Серсеєю цей фокус не пройшов, і Міссандея, крикнувши свій останній «Дракаріс!», По частинах вирушила у вільний політ із замкової стіни.
Цінність Тіріона, як радника, парламентера і взагалі корисного союзника знизилася, а градус тихого сказу Дейнеріс підвищився. Цікаво, що буде далі – знаменита лють і священна помста або ж родове безумство Таргаріенів?
Заглядай в Telegram-канал Comfy частіше, і ти не пропустиш жодної цікавої новини про свій улюблений серіал!