За останні десятиліття вуличне мистецтво кардинально змінилося. Раніше міста «прикрашали» хаотичні написи, зліплені на швидку руку, а зараз все частіше можна побачити величні мурали, які розповідають дивовижні історії про життя і культуру суспільства. У роботах стріт-арт-художників ідея панує над формою: замість простого посилання «я є», в них проглядається «я так думаю». Вуличне мистецтво приваблює інвестиції, сприяє розвитку туризму, перетворює небезпечні і бідні квартали в дорогі і престижні. Стріт-арт – це потужний інструмент соціальних змін і міста стали для нього повноцінними полотнами. Давайте поговоримо про появу і розвиток цього феномену. Пора навчитися помічати прекрасне в повсякденності!
Стріт-арт – це напрямок образотворчого мистецтва, який відрізняється урбаністичним характером. До нього відносять графіті, трафарети, постери, мурали, скульптурні інсталяції і т.д. Його завдання полягає не у привласненні території, а в тому, щоб показати глядачеві задуманий автором сюжет і залучити його в діалог.
Вуличний живопис з’явився в стародавні часи. Наскальні малюнки можна назвати першими його прикладами (і аж ніяк не найгіршими). Батьківщиною більш сучасних проявів стріт-арту вважається США. Саме тут в 1930-х роках на стінах і вагонах хулігани почали малювати перші графіті.
До 70-х років стріт-арт був представлений поодинокими написами. Так, Дерріл Маккрей під псевдонімом Cornbread в 1967 році списав зізнаннями купу будинків в Філадельфії, щоб завоювати серце коханої дівчини. Але незабаром вона переїхала і роман тінейджерів закінчився. Одного разу Дерріл навіть залишив напис на слоні.
Не менш відома особа – райтер Taki. Хлопець працював кур’єром і при кожному зручному випадку прикрашав стіни Нью-Йорку автографом TAKI 183 (цифри – це номер його рідної вулиці). У 1971 році історію Taki опублікували у The New York Times і місто «захлинулося» хвилею однотипних тегів. Кожен поважаючий себе ґрафітник хотів «забомбити» ними всі райони міста.
Потім любителі стріт-арту облюбували метро і стали розмальовувати вагони й цілі склади. Коли написів стало занадто багато, влада Нью-Йорку запропонували райтерам працювати на спеціально призначених майданчиках. «Хаотичну творчість» оголосили незаконною. У 70-х відкрилася перша виставка графіті. Комерційні організації та модні будинки почали пропонувати урбан-майстрам взаємовигідне співробітництво. В цей час малюнки стають більш хитромудрими: збільшується товщина ліній, додається контур і крім написів використовуються зображення мультяшних героїв.
Після приходу в субкультуру професійних художників і людей з профільною освітою стріт-арт здобув посил, естетичність і змістове навантаження. На вулицях з’явилися роботи Лі Кіньонеса і Жана-Мішеля Баскія. Вартість творінь останнього зараз стартує від 14 млн доларів. На початку 90-х стріт-арт стали активно використовувати для реклами. До послуг райтерів вдавалися такі гіганти, як IBM і Sony.
В Європі вуличне мистецтво активно розвивається з 80-х років. Одним з грандіозних графіті-полотен була західна сторона Берлінської стіни (напевно всі бачили зображення, на якому цілуються Хoнeккeр і Брежнєв). Після знесення її залишки надали 118 художникам, щоб створити галерею під відкритим небом.
Крім німецької столиці, урбан-творців вабив Париж. На його будинках красувалися трафаретні жінки з поетичними написами від Miss.Tic і іронічне «знущання над логотипами» від Зевсу. Тут же Blek le Rat залишав своїх знаменитих щурів, яких вважав єдиними по-справжньому вільними істотами. Цього француза Бенксі називає своїм головним натхненником.
Творчий шлях андеграундного англійського художника Бенксі почався в 90-і роки. Кожен його шедевр несе сильне послання і розбурхує свідомість обивателів. Він витягує на світ пороки суспільства: говорить про війну, забруднення екології, глобальну технологізацію, зловживання повноваженнями і т.д. У 2010 році Бенксі увійшов до списку ста найвпливовіших діячів світу. Його роботи є унікальними, талановитими і затребуваними.
Ще одним успішним графітником можна назвати Шепарда Фейрі. Популярність він здобув завдяки постеру Hope для передвиборної кампанії Обами (2008 рік) і роботі OBEY із зображенням борця Андре Гіганта.
Про стріт-арт пишуть в журналах, знімають фільми і створюють ігри. Він позбавлений надмірності, синтетичних смислів і відповідає сучасним тенденціям, роблячи мистецтво загальним і нічиїм одночасно. Його якість визначається тільки смаком глядача. Стріт-арт доводить, що мистецтву не потрібні посередники у вигляді видань, галерей, критиків і музеїв. Він уособлює свободу і володіє художньою цінністю.
Найпомітніша і обговорювана форма вуличного мистецтва – це мурали. Ми зібрали добірку шикарних робіт, серед яких є шедеври українських майстрів.
Це місто з особливою енергетикою і культурою. Тут можна знайти безліч стріт-арт композицій: від наївних малюнків до реалістичних і зворушливих портретів.
У цьому місті дуже лояльно ставляться до урбан-художників і його стіни заповнені яскравими і складними муралами.
Ми можемо пишатися плеядою київських майстрів, серед яких почесне місце займають Interesni Kazki, Олександр Гребенюк, Олександр Брітц і Сергій Радкевич.
Мурали давно стали частиною культури чеських вулиць. Прага – велике полотно для молодих талантів.
Це місто завжди було колоритним, але художники групи «All City Canvas» зробили його ще цікавіше!
Шість років тому в столиці Португалії запустили проект «Crono Project», метою якого стало перетворення занедбаних будівель. За справу взялися кращі майстри і Лісабон ожив!
У цьому місті мистецтв навіть старі стіни здатні здивувати і привернути увагу перехожих. Тут «розумні» чорно-білі картини Чарльза Леваля уживаються поруч з грандіозними портретами JR і сотнями яскравих сюжетів невідомих майстрів.
Австралійці надихнулися прикладом Нью-Йорку і зробили свою стріт-арт-революцію ще в 80-і роки. Сьогодні Мельбурн вражає уяву туристів.
Стріт-арт тут всюди. Особливо гарні роботи команди Mentalgassi.
Майже в кожному великому місті Польщі є мурали, намальовані відомими іноземними і місцевими художниками. Так і хочеться їх сфотографувати!
Темпераментні іспанці малюють з фантазією і пристрастю. Вуличні картини у них виходять казковими, відвертими і життєрадісними.
Мурали володіють величезним комерційним потенціалом. Вони приховують дефекти будівель, актуалізують соціальні проблеми і доносять до цільової аудиторії ключові посили брендів. При цьому мурали залишаються в площині мистецтва і не перетворюються в дешеву рекламу.
Україна потихеньку звикає до стріт-арт-проектів і стає бажаним полотном для іменитих урбан-художників. У Києві вже відзначилися Фінтан Маги, Гвідо ван Хелтен, Okuda і Kenor, Vhils, Nunca і інші. При цьому українські майстри малюють не гірше світових зірок.
Візитівкою Києва можна назвати мурали Володимира Манжоса та Олексія Бордусова (Interesni Kazki). Раніше хлопці були графітчиками, але одного разу зрозуміли, що малювати сюжети і незвичайних героїв набагато цікавіше. Їх надихають міфи, природа і культури різних країн. Дует підкреслює контраст між сучасним суспільством і загиблими цивілізаціями. Володимир і Олексій багато подорожують і працюють в різних країнах світу.
Стіни Львову та західноукраїнських сіл своїми композиціями прикрашає Сергій Радкевич. Його роботи чіпляють новим трактуванням біблійних сюжетів і зверненням до іконопису. Сергій відомий у Франції, Польщі та інших країнах.
У Харкові орудує група «Kailas-V». Хлопців приваблюють складнощі і вони малюють цілі серії настінних картин. Крім України, їх роботи можна побачити в Болгарії, Естонії, Польщі та Білорусії.
Яскравими фарбами зустрічають перехожих Одеські дворики. Відразу впадає в очі величезна фреска з видатними міськими персонажами на стіні готелю «Geneva City» від групи «Peach».
У Кам’янець-Подільському заворожує мурал «Сіячі снів» від колективу «Добрі люди». А в Хмельницькому «Дівчинка з кульками» групи «М97».
Дивовижний «настінний живопис» є у всіх куточках України. Наші мурали яскраві, щирі, злободенні, ніжні, сильні, чарівні … Вони дуже різні, але завжди про життя і в ім’я його! Будемо раді, якщо ви поділитеся фотографіями стріт-арт-об’єктів вашого міста в коментарях.
Рано чи пізно мистецтво повинно було вийти за межі галерей і опинитися у відкритому доступі. Кожен має право додати лепту в трансформацію навколишнього простору. Сьогодні мурали використовують, як частину кампаній по боротьбі з голодом, війнами та людськими вадами. Стріт-арт змушує нас думати, робити висновки і змінюватися. Де поставити кому в виразі «малювати не можна зафарбувати», вирішуйте самі.