Індукційні і електричні варильні поверхні. Різниця і особливості

Електричні і індукційні варильні поверхні є зручними, гарними і легкими в догляді, тому й користуються попитом в користувачів. Та якщо Ви надумали собі придбати якісь із них, то перед Вами ще постане купа уточнюючих моментів. В цій статті ми з Вами і спробуємо розібратися в усіх тонкощах і відмінностях електричних і індукційних варильних поверхонь.

Підписуйтесь на наш Telegram – канал

Зміст:

1. Два слова про історію виникнення електричних плит
2. Електричні плити і варильні поверхні та принцип їх роботи
3. Індукційні варильні поверхні та принцип їх роботи
4. Переваги і недоліки індукційних варильних поверхонь
5. Індукційна варильна поверхня: користь чи шкода

Два слова про історію виникнення електричних плит

Творцем прообразу електричної плити став канадський винахідник Томас Ахерн.

Свій винахід він представив на загальний огляд в 1893 році на Всесвітній виставці, що проходила в американському місті Чикаго. Однак особливого інтересу у відвідувачів виставки цей пристрій не викликав. Справа в тому, що розвиток електрики на той час перебував практично на початковій стадії, а тим більше розвиток її побутового застосування. Так що підключити цей ультрасучасний на той час побутовий прилад просто не було куди. Навіть електричне освітлення було в той час не у всіх містах.

Незабаром про винахід забули і здавалося б, електричній плиті просто не судилося існувати. Але електричними побутовими приладами всерйоз зацікавився німецький інженер і підприємець Еміль Ретенау. Ще в 1881 р року він створює Німецьку Електронну компанію, зараз всесвітньо відому під абревіатурою AEG – один з найбільших у світі виробників побутової електроніки.

Перша в світі електрична плита, що вийшла в серійне виробництво, народилася в стінах компанії AEG в 1908 році. Вона мала вигляд тумбочки, зверху якої встановлювався якийсь механізм. Нагрівальний елемент був у вигляді металевих пластин, які були підключені до джерела електричного струму і знаходився на невеликій відстані від самої плити. Нагрівалося це диво побутової техніки, звичайно ж, дуже довго, але суть і перші кроки в освоєнні електрики для приготування їжі була грунтовно закладена.

Електричні плити і варильні поверхні та принцип їх роботи

Для багатьох людей електрична плита – це емальована або металева поверхня з чавунним «млинцями». Під впливом високих температур вони часто викривляються і втрачають форму. В результаті посуд до них прилягає нещільно і гойдається. А ще ці «млинці» повільно розігріваються, а при поганому приляганні посуду до конфорки розігрів відбувається ще повільніше. Остигають вони теж повільно, тому після закінчення готування каструлю доводиться знімати і переставляти на сусідній холодний «млинець» або на спеціальну підставку для гарячого посуду. При попаданні ж на розпечений чавунний нагрівач холодної води він і може навіть тріснути. Під чавунними «млинцями знаходиться спіраль з великим опором, через яку проходить струм і вона нагрівається. Також є прості плити з так званим відкритим нагрівальним елементом. Якщо говорити про варильні поверхні, то в комбінації з газовими конфорками.

Електричні плити з чавунними нагрівачами займають нижчий щабель еволюційної драбини кухонних плит і значно поступаються за функціональними можливостями своїм склокерамічним візаві. Робоча поверхня останніх – абсолютно рівна і гладка поверхня, на яку можна ставити посуд і потім пересувати його без побоювання щось перек– зона нагріву инути або перевернути. Склокераміка не дряпається і витримує пристойну силу ударів тупими предметами. Вона не розіб’ється, навіть якщо Ви випадково упустите на неї важку сковорідку. Та й чистити її легко: достатньо час від часу протирати вологою ганчіркою. Під поверхнею приховано найголовніше – нагрівальні елементи.

Основні типи нагрівальних елементів, які використовуються в склокерамічних плитах та варильних поверхнях: спіральні, стрічкові і галогенові. Найдешевший і поширений – спіральний.(замість чавунних «млинців» склокерамічна поверхня) Але спіраль розжарюється повільно і так само повільно остигає, і частина незручностей, властивих чавунним нагрівачам, зберігається. Тому замість спіралі часто використовують тонку гофровану металеву стрічку. Така конфорка нагрівається значно швидше і нерідко носить оригінальну назву виробника, наприклад HiLight (у Siemens). А деякі фірми, наприклад Electrolux, в своїх варильних поверхнях застосовують тільки стрічкові нагрівачі і не використовують спіральні взагалі.

Галогенові конфорки нагріваються до потрібної температури в лічені секунди. Це трубки з розрідженими парами інертних газів всередині. Термін служби галогенових конфорок всього 7-8 років.

Їх неохоче вбудовують в елітні моделі плит і варильних поверхонь. Компанія Miele, наприклад, вважає, що така «лампа» коли-небудь обов’язково перегорить, а в техніці, створеної якщо і не на століття, то, як мінімум, на десятиліття, подібний поворот подій неприпустимий.

Після включення плити тепло проходить наступний шлях: спочатку розжарюється нагрівальний елемент конфорки, потім – зона нагріву склокераміки чи чавунні «млинці», потім – дно посуду. Тепло від нагрівача потрапляє на дно посуду відносно швидко, якщо це склокераміка, адже вона проводить жар з мінімальними втратами. Однак ця її властивість не має значення, якщо конфорки індукційні.

Індукційні варильні поверхні та принцип їх роботи

Індукційна плита безпечніша, ніж плита із склокераміки або звичайна плита з чавунними «млинцями». В основі роботи приладу лежить явище електромагнітної індукції – виникнення електричного струму в замкнутому контурі внаслідок зміни магнітного потоку, що проходить через цей контур. Завдяки англійському фізику Майклу Фарадею, про явище електромагнітної індукції знає весь світ. Епоха застосування електромагнітної індукції почалася з 1831 року, саме тоді Фарадей і зробив своє відкриття. Зараз досить складно уявити сучасне життя без трансформаторів – їх використовують на кожному кроці. Індукційна варильна поверхня або індукційна плита – той самий трансформатор. Поверхня плити – склокерамічна. Під нею знаходиться індукційна котушка, під якою тече електрострум з частотою 20-60 кГц. Індукційна котушка є первинною обмоткою, а посуд, яку ставлять на плиту – вторинною обмоткою.

В її днищі створюється індукційний струм, що за рахунок опору нагріває посуд, а значить, і продукти, які в ньому знаходяться. Гріється каструля, сковорідка, а склокерамічна поверхня, яка знаходиться між нагрівальним елементом і посудом, нагрівається вже від посуду. При індукційному нагріванні теплові втрати мінімальні, а швидкість нагрівання посуду значно перевищує показники плит і варильних панелей інших типів (включаючи варильні поверхні з галогеновими нагрівачами). Так, ККД нагріву склокераміки – 50-60%, газової плити – 60-65%. Індукційний нагрів має ККД близько 90%. Індукційні варильні поверхні з’явилися на сімейних кухнях в 80-х роках ХХ століття. Саме тоді налагодили серійне виробництво таких плит під брендом AEG. Перші індукційні плити коштували дуже дорого. Але вони не мали особливого попиту не тільки через дорожнечу приладу, але і через те, що користувачі ставилися до інновацій в сфері приготування їжі вкрай насторожено. Тепер, коли господині вже добре знають, що таке індукційна варильна поверхня, відгуки про ці плити в більшості позитивні.

Але є люди, які вважають, що індукції на кухні не місце. Можливо, сумніви виникають через те, що для приготування їжі на таких плитах необхідний спеціальний посуд з феромагнітними властивостями.

Переваги і недоліки індукційних варильних поверхонь

Переваг у індукційних поверхонь в рази більше, ніж недоліків. По-перше, висока швидкість нагріву. Нагрівається дно посуду, а не поверхня плити, отже, заощаджується час для приготування їжі. По-друге, економиться електрика. Індукційна варильна поверхня споживає значно менше електроенергії, ніж звичайна електроплита. Адже струм витрачається не для розігріву спіралі, а лише для створення магнітного поля в індукційній котушці. По-третє, індукційні плити безпечні. Ви ніколи не обпечеться об їх поверхню і ніколи не влаштуєте пожежу, навіть якщо забудете вимкнути конфорку, знявши з неї посуд. Адже без каструлі або сковороди на конфорці нічого нагріватися не буде. Вже через кілька секунд після закінчення приготування їжі сама поверхня, де стояла каструля, що не гаряча, а тепла. Поверхня індукційних плит розпізнає наявність посуду на конфорці автоматично, і так само автоматично підлаштовується під діаметр дна.

Індукційна варильна поверхня має кілька програм для приготування їжі. Якщо на конфорку або поверхню плити випадково впала якась їжа, вона не підгорить, оскільки поверхня не нагрівається. Плита приваблива зовнішньо і проста в догляді. Якщо на неї щось проллється, її досить просто протерти м’якою ганчіркою. Багато господинь хотіли б бачити це диво техніки на своїй кухні, але знаходяться і такі, які впевнені в тому, що індукційна плита небезпечна. Недоліки індукційних панелей полягають лише в тому, що при експлуатації плит не можна використовувати посуд з алюмінію або скла. Варильна поверхня не рекомендується встановлювати над іншою вбудованою технікою з металу (наприклад, духова шафа). Але головний недолік індукційної плити – її висока ціна в порівнянні з плитами іншого типу. Зазвичай середньостатистичні споживачі не можуть дозволити собі таку плиту саме через її високу вартість.

Індукційна варильна поверхня: користь чи шкода

Головним критерієм недовіри з боку споживачів є висока ціна індукційних варильних поверхонь і їх механізм роботи, який зрозумілий далеко не кожному. Існує думка, що магнітне поле негативно впливає на здоров’я людини. Але виробники запевняють, що магнітне силові лінії, які створюють індукційні плити, низькочастотні і не можуть принести шкоди здоров’ю людей, включаючи і тих, хто носить кардіостимулятори, але їм краще все-таки перестрахуватися і не наближатися до працюючої індукційної плити ближче, ніж на півметра. Або ж взагалі відмовитися від використання індукційного плити. Твердження про те, що індукційна плита приносить шкоду, теж не безпідставне. Адже створюється вихрове магнітне поле. Однак шкода не більша, ніж від мобільних телефонів (а їх ми ще й до голови притискаємо при розмові). Міф про шкідливе випромінювання індукційних плит – найпопулярніша «страшилка» про цей пристрій. Приготована на індукційній плиті їжа зовсім не радіоактивна. Вихрові струми, які створюються в процесі роботи, локально обмежені корпусом приладу. Вже на відстані 30 см від поверхні плити вплив магнітного поля нульовий.

Технологія індукційного нагріву в кухонних плитах і вбудованих поверхнях – одна з найбільш передових на сьогоднішній день. Вони убезпечують користувача з огляду на невеликий нагрів конфорок. Вони економлять час, що витрачається на приготування їжі, завдяки високому ККД при індукційному нагріванні. Вони економлять електроенергію. Єдиний недолік індукційних варильних поверхонь – їх висока ціна, в основному, такі панелі поки дорожчі звичайних. Якщо ж мова йде про окремо стоячі плити, тут ще й з асортиментом проблема. Але ніхто не сперечатиметься з тим, що індукційний нагрів дає додаткові зручності, а те, що за них потрібно платити – цілком нормальне явище. Нехай Ваша кухня буде зручною і сучасною!